Користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Емфітевзис.
Емфітевзис – це право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, яке посвідчується договором
між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою. Це право встановлюється договором між власником земельної ділянки й особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевт).
Сторонами такого договору є:
- землекористувач – фізична чи юридична особа, що є резидентом або нерезидентом, яка виявила бажання користуватися земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевт) та
- власник земельної ділянки – фізична чи юридична особа-резидент, якій на праві власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення.
Договір укладається в письмовій формі та, за домовленістю сторін, може бути нотаріально посвідчений. Право користування чужою земельною ділянкою підлягає обов’язковій державній реєстрації.
Обов’язкові умови укладення договору емфітевзису законодавчо чітко не визначені, але проаналізувавши положення Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та Земельного кодексу України (далі – ЗК України) можемо виділити такий їх перелік:
об’єкт емфітевзису (земельна ділянка з чітко визначеним місцем розташування та кадастровим номером);
цільове призначення земельної ділянки (у випадку укладення саме договору емфітевзисе – земельна ділянка сільськогосподарського призначення);
строк дії договору (для земельних ділянок, які є державною або комунальною власністю, не може перевищувати 50 років; стосовно земельних ділянок, які знаходяться у приватній власності, обмеження відсутні);
плата за користування земельною ділянкою з визначенням розміру, умов, порядку та строків виплати.
Договір може бути як оплатним, так і укладатись на безоплатній основі. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються самим договором на розсуд сторін, які його укладають (оплата може здійснюватися як періодично, так і разовим платежем, або ж іншим способом, визначеним сторонами).
Важливо зазначити: на відміну від договору оренди землі, розмір плати за договором емфітевзису не залежить від нормативної грошової оцінки землі, межі розміру оплати також законодавчо не встановлені.
права та обов’язки власника земельної ділянки, наданої у користування для сільськогосподарських потреб;
права та обов’язки землекористувача.
Варто підкреслити, що право емфітевзису є речовим правом, тому важливо не лише укласти відповідний договір, а й зареєструвати його в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Лише з моменту такої реєстрації власник земельної ділянки вважатиметься таким, що передав право емфітевзису емфітевтові, а емфітевт – його набув.
Однак, на відміну від орендаря, емфітевт набуває ще одне право — право відчуження емфітевзису іншій особі шляхом укладення з нею договору купівлі-продажу, міни, дарування тощо. Причому земельний мораторій не забороняє відчуження емфітевзису. А власник земельної ділянки має лише переважне право на викуп права емфітевзису, що означатиме його припинення. І якщо власник земельної ділянки не здійснює викупу емфітевзису, то він не зможе запобігти його продажу іншій особі. Саме можливість вільного продажу емфітевзису приваблює сільськогосподарські підприємства, які й виявляють намір використовувати земельні ділянки селян не на підставі договору оренди землі, а на підставі договору про встановлення емфітевзису.
Водночас, якщо емфітевт продаватиме своє право на користування земельною ділянкою на умовах емфітевзису іншій особі, то власник земельної ділянки матиме право на отримання певного відсотку від ціни продажу, розмір якого має бути визначений договором.
Зараз є актуальним питання щодо можливості укладення договору емфітевзису в період дії договору оренди землі.
За більш детальною інформацією та консультаціями по індивідуальним випадкам звертайтеся за тел.: (0532) 61-56-33, 61-5-34, або особисто за адресою: м.Полтава, вул. Симона Петлюри, 3.
